Jak obchodzono święto św. Onufrego w monasterze w Jabłecznej ponad 90 lat temu

Bardzo ciekawym świadectwem do dziejów życia cerkiewnego na Południowym Podlasiu w okresie międzywojennym jest relacja ze święta ku czci św. Onufrego Wielkiego w monasterze w Jabłecznej sprzed ponad 90 lat – z 1928 roku. Ten tekst, którego autora nie znamy (występuje się pod pseudonimem „Bohomołeć”), ukazał się w ukraińskim czasopiśmie prawosławnym „Duchowyj Sijacz”, które  ukazywało się w latach 1927 -1931, początkowo w Warszawie, a od 1928 w Krzemieńcu na Wołyniu.

Grzegorz Kuprianowicz

Престольне свято в Яблочинському монастирі на Підляшшу

Яблочинський манастир, що лежить на лівому березі річки Буга на Підляшшу, в Біль¬ському пов., з давніх давен святкує урочисто пам’ять преподобного Онуфрія, на честь якого угодника Божого збудовано цю святу обитель. Але в б. році святкування пам ’яті се. Онуфрія прошло з особливою великою урочистістю.

На свято прибули Його Блаженство Блаженнійший Владика Митрополит Діонисій і Високопреосвященний Алексій, Архієпископ Гроденський. З трьох єпархій з’їхалося багато духовенства. Багато священників прибуло з хресними ходами. Скупчення прочан незвичайне: було не менше 10-12 тисяч людей.

Старинна обитель, заложена ще на початку XVI в., в неділю 24 червня й в день преподобного Онуфрія, забила джерелом релігійного життя. Прочане то тут то там збіралися купками й співали на честь угодника Божого:

«Онуфрія святого

В хвалах піднесемо,

В обителі цій тихій

Піснь йому знесемо.

Онуфріє Великий,

Угодниче Христов,

Ізлий на нас убогих

Батьківськую любов.

Моли, блаженний отче,

Небесного Отця, –

Нехай поновить вірою

Твоїх дітей серця:

Щоб Яблочинський древній

Пустинний манастир

Світлом благодатним

Засяв би на ввесь мир».

А ось у другому знов місці громада старців-сліпців побожно виводить смутним голосом:

«Желанієм духовним пустині достіг єси богомудріє Онуфріє, і яко безплотен в ній многолітнє подвізался єси трудолюбнє соревнуя пророком – Ілії і Христителю…»

Дня 24 червня Блаженніший Владика Митрополит, разом із Висикопреосвященним Алексієм, при участи сили духовенства, правив Вечірню й Ранню, Тисячі прочан купчилося навколо церкви, бо лише незначна частина їх могла брати участь у молитві під дахом храма, хоч і досить просторого.

Ранок 25 червня, дня Преподобного Онуфрія, видався ясний. На небі ані жадної хмарки. 1 вже о 4 год. людський гамір далеко навкруги манастиря нісся в повітря, мов говорило на вітрі хвилювання моря. Прочане проснулися разом із сонцем, – і життя одразу забило.

О 6 рано роспочалися дві ранні Служби Божі: одна в Трапезній церкві, яку правив Настоятель манастира от. Архімандрит Алексій; друга – в капличці поза тереном манастиря, – тута правив Високопреосвящен¬ний Архієпископ Алексій.

Коло каплички скупчилася сила людей. В час причасного в капличці виголосив казання от. Грушко, протоієрей м. Холма. А поміж 9 і 10 годинами, перед початком пізньої Служби Божої, на дворі манастиря, казання до прочан виголосив єпархіяльний місіонер п. Йосиф Перетрухін.

Рівно о 10-тій рано задзвонили в дзвони. До пізньої Служби Божої тлуми прочан широкою хвилею попливли до головного, красивої архітектури, храму манастиря. Його Блаженство вийшов із своїх покоїв та, «зі славою» і супроводженний співом, пройшов до церкви. Почалася Служба Божа.

Коли йшло читання Часів, Блаженнійшим Владикою Митрополитом положено митри на голову протоієреїв от. Ореста Милькова й от. Стефана Грушка. Після читання Євангелії Його Високопреосвященство Архієпископ Алексій виголосив слово. І в той же час на дворі навчав єпархіяльний Поліський місіонер п. Поляков. У часі причасного навчав у храмі священник села Заболоття о. Струк-Струків.

По службі Божій одбулася велика процесія. Його Блаженство Митрополит Діонисій, в супроводі Архієпископа Алексія й сонма духовенства, ішов на чолі хресного ходу. За духовенством ішли тисячні тлуми прочан.

По третім читанні з Євангелії, домолящихся зі словом науки про церкву звернувся п. Перетрухін. А по скінченні процесії виголосив казання місцевий благочинний от. Камінський.

Служба Божа скінчилася. Прочане тісним колом оточили святителів, бажаючи дістати їх благословення, чи принаймні дотиком до їх риз зазначити на собі благодать через святителів подану. Пізніше Владики «зі славою» пройшли до братського дому, подали архіпастирське благословення народу й одійшли в свої покої.

Настоятель манастиря, на честь великої урочистости, прийняв усе духовенство обідом. У спільній трапезі захтіли взяти участь Владика Митрополит і Архієпископ Алексій.

Вечером того ж дня Його Високопреосвященство Владика Алексій одбув у Варшаву, а другого дня рано, по молитві перед образом преподобного Онуфрія, одбув на авті до Варшави, проводжений Настоятелем і братією манастиря, Його Блаженство Владика Митрополит.

Богомолець

«Духовний Сіяч», № 17/1928.

Збережено правопис оригіналу.