Ciekawym zabytkiem przeszłości Podlasia jest zabytkowy cmentarz w lesie między Nowym Berezowem a Wygodą. Przykuwa uwagę dzięki zabytkom z drugiej połowy XIX i początku XX wieku. Zobaczymy tam monumentalne drewniane krzyże, kamienne pomniki i kute krzyże, będące oryginalnym dziełem podlaskiego kowalstwa. Zachowały się też inskrypcje, które mogą przyciągnąć uwagę badaczy antroponimii podlaskiej.

Sam cmentarz został zamknięty przed II wojną światową. Marniał on przez wiele lat i zapewne spotkałby go los innych zapomnianych podlaskich cmentarzy, gdyby na początku lat 90. nie zainteresowała się nim Społeczna Komisja Opieki nad Zabytkami Sztuki Cerkiewnej przy Towarzystwie Opieki nad Zabytkami. Na czele komisji stał dr Bogdan Martyniuk (1939-2018), lekarz i ukraiński działacz społeczny, opiekun tradycyjnej cerkiewnej sztuki sakralnej, inicjator restauracji wielu zniszczonych ukraińskich zabytków w Polsce. W 1992 roku komisja rozpoczęła starania o restaurację cmentarza w Nowym Berezowie. Warunkiem uzyskania na ten cel środków publicznych było wpisanie go do rejestru zabytków.

Prace na starym cmentarzu rozpoczęły się w 1993 roku i trwały do ​​jesieni 1994 roku. Cmentarz oczyszczono z krzaków. Poddano konserwacji około 60 drewnianych krzyży i ponad 100 pomników z żelaza, granitu i betonu.

Dzięki pracom komisji przetrwało wiele dawnych zabytków. Obecnie na cmentarzu w Nowym Berezowie zobaczymy monumentalne drewniane krzyże, z których najstarszy pochodzi z 1860 roku, kamienne pomniki z kutymi krzyżami, a także pomniki betonowe.

Uwagę zwracają także nagrobki i ciekawe wizerunki, które łączą w sobie symbole czasów chrześcijańskich i przedchrześcijańskich (np. dawne symbole solarne). Bardzo często na kamiennych pomnikach pojawia się wizerunek czaszki i dwóch kości Adama.

Inskrypcje nagrobne wykonywane są najczęściej w języku rosyjskim. Dominują również rosyjskie warianty imion (Стефан; Михаил; Екатерина; Марфа; Павел; З. У. Севастьяна Феклы Григория Анастасіи; Память от доч. Наталией; Упокои Р. Б. Симеона Антония Елены Феодори Евдокіи Ольги; Сёи крест сооруж сн Никитои; Елисавета Тимофеевна Харитонюк; Николаем Федоруком; Николаи Мороз; Евдокия младенец Андрей Фома Феодора; З. П. Владимира Алексея).

W transkrypcjach pojawiają się czasami błędy językowe lub są mieszane różne języki – np. w zapisie alfabetem rosyjskim pojawiają się formy polskie lub ukraińskie. Polskie formy widoczne są m.in. w nazwach miejscowości czy formach nazwisk (np. Мокрэцки Прокоп родился 1847 г. помёр 1903 г. память ад дочки Параскевы Старэ Бэрэзово; Виктор Дзиковски; др Дубиче).

Są pojedyncze pomniki, na których inskrypcje są wykonane w języku polskim, a formy imion są podane w polskim wariancie: Nazaruk Sergiusz; Aleksandra Nazaruk z domu Moroz c. Klemensa i Marianny Tarasiewicz.

Czasami w polskojęzycznych inskrypcjach pojawiają się niepolskie formy, zwłaszcza gdy ich autorzy nie wiedzieli dokładnie, jak brzmi polski wariant imienia wschodniosłowiańskiego, np. Jan Nazaruk syn Awiertia i Anny (prawdopodobnie chodzi o imię Оверко – ros. Аверкий – pol. Abercjusz).

W niektórych inskrypcjach widać ukraińską fonetykę oraz formy charakterystyczne dla miejscowych gwar, np. Плис Кузьма, жил 42 года ум. 1992 г. Марта жила 85 лет ум. 1969.

Jak widać, w zapisie mamy miejscowe formy imion – Kuźma i Marta.

Badaczy dawnych imion bez wątpienia zainteresują takie formy zapisane na starym cmentarzu w Nowym Berezowie, jak: Палашка; Прузыния Франкович; Иван Жур; Р. Б. Устина; Якима oraz inne. Jednak form zapisanych zgodnie z miejscową wymową, charakterystyczną dla gwary ukraińskiej, jest niewiele – bez wątpienia znacznie mniej niż na nowszych podlaskich cmentarzach.

**************************************************************************************************

Materiały zebrała Ludmiła Łabowicz w ramach zadania „Tradycje imiennicze wsi podlaskiej XVIII-XX wieku”, realizowanego przez Podlaski Instytut Naukowy dzięki dotacji Ministra Spraw Wewnętrznych i Administracji RP.

Цікавою пам’яткою минулого Підляшшя є пам’ятковий цвинтар у лісі між Новим Березовом та Вигодою. Він привертає увагу пам’ятниками з другої половини ХІХ і початку ХХ століття. Побачимо там монументальні дерев’яні хрести, кам’яні пам’ятники та ковані хрести, які є оригінальним витвором підляського ковальства. Збереглися також інскрипції, які можуть привернути увагу дослідників підляської антропоніміки.

Сам цвинтар – зачинений ще до Другої світової війни. Він багато років марнів, та й певно зустріла б його доля інших призабутих підляських кладовищ, якби на початку 1990-х не зацікавилася ним Громадська комісія догляду за пам’ятками церковного мистецтва при Товаристві догляду за пам’ятками старовини. Цю комісію очолював д-р Богдан Мартинюк (1939-2018), лікар та суспільний український діяч, опікун традиційного церковного мистецтва, а також ініціатор відновлення багатьох знищених українських пам’яток у Польщі. У 1992 році за справою комісії почалися старання відновити цвинтар у Новому Березові. Умовою отримання на це державних коштів було внесення його в реєстр пам’яток старовини.

Роботи на старовинному кладовищі почалися у 1993 році та продовжувалися до осені 1994 року. Цвинтар очищено від кущів. Близько 60 дерев’яних хрестів та понад 100 залізних, гранітних та бетонних пам’ятників піддано консервації.

Дякуючи працям комісії вціліло багато колишніх пам’яток. Зараз на цвинтарі в Новому Березові побачимо монументальні дерев’яні хрести, найстарший із яких походить з 1860 року, кам’яні пам’ятники з кованими хрестиками, а також бетонні пам’ятники.

Увагу привертають також надгробні написи та цікаві зображення, які поєднують символіку християнських та дохристиянських часів (напр. давня солярна символіка). Дуже часто на кам’яних пам’ятниках з’являється зображення черепа і двох кісток Адама.

Надгробні надписи найчастіше зроблені російською мовою. Також переважають російські варіанти імен (Стефан; Михаил; Екатерина; Марфа; Павел; З. У. Севастьяна Феклы Григория Анастасіи; Память от доч. Наталией; Упокои Р. Б. Симеона Антония Елены Феодори Евдокіи Ольги; Сёи крест сооруж сн Никитои; Елисавета Тимофеевна Харитонюк; Николаем Федоруком; Николаи Мороз; Евдокия младенец Андрей Фома Феодора; З. П. Владимира Алексея).

Часто в інскрипціях трапляються мовні помилки або мішаються мови – наприклад у записах російським алфавітом з’являються польські або й українські форми. Польські форми помітні, між іншими, в назвах місцевостей чи формах прізвищ (напр. Мокрэцки Прокоп родился 1847 г. помёр 1903 г. память ад дочки Параскевы Старэ Бэрэзово; Виктор Дзиковски; др Дубиче).

Бувають поодинокі пам’ятники, на яких надгробні написи зроблені польською мовою та форми імен подані у польському варіанті: Nazaruk Sergiusz; Aleksandra Nazaruk z domu Moroz c. Klemensa i Marianny Tarasiewicz.

Часом у польськомовних інскрипціях з’являються непольські форми, зокрема коли їх автори точно не знали, як звучить польський варіант східнослов’янського імені, напр. Jan Nazaruk syn Awiertia i Anny (ймовірно, йдеться про ім’я Оверко – рос. Аверкий – поль. Abercjusz).

У деяких інскрипціях помітна українська фонетика та форми характерні для місцевих говірок, напр. Плис Кузьма, жил 42 года ум. 1992 г. Марта жила 85 лет ум. 1969.

Як видно, у записі маємо місцеві форми імен – Кузьма і Марта.

Дослідників колишніх імен без сумніву зацікавлять також такі форми, записані на старому кладовищі в Новому Березові, як: Палашка; Прузыния Франкович; Иван Жур; Р. Б. Устина; Якима та інші. Однак форм, записаних згідно з місцевою вимовою, характерним для української говірки, небагато, без сумніву значно менше ніж на новіших підляських цвинтарях.

*********************************************************************************************************

Матеріали зібрала Людмила Лабович у рамках завдання «Іменні традиції підляського села XVIII-XX століть», що реалізується Підляським науковим інститутом завдяки дотації Міністра внутрішніх справ і адміністрації РП.